Курикулум навчального та корекційно‐розвивального процесів.

Термін «курикулум» походить від латинського слова curriculum, що дослівно  означає – програми для розвитку дітей. Термін вживається у галузі освіти.  Парадигма  модифікації  стандартного  навчального  плану  грунтується  на  кількох уявленнях:  діти з інвалідністю мають нижчий рівень научуваності;    мають проблеми з виконанням контрольних завдань;   
потребують більше повторень і практики для закріплення знань.   Т. Лорман наголошує, що важливо не розглядати модифікацію та адаптацію  навчальної  програми  лише  як  зміну  рівня  навичок,  необхідного  для  опанування  матеріалу.  Звичайно,  модифікація  може  означати  саме  це,  однак,  зміну  рівня  навичок, необхідного для засвоєння матеріалу, слід розглядати як останній засіб. Його можна застосувати після того, як повною мірою були розглянуті можливості  іншої  адаптації  (такої,  як  використання  техніки,  додаткових  людських  або  інших  ресурсів). Стосовно окремих дітей (наприклад, тих, хто має лише порушення зору  чи аналогічні порушення) модифікація  рівня навичок,  необхідних для засвоєння  матеріалу, була б зовсім недоречною.   На  підставі  існуючих  нормативно‐правових  документів,  перелічених  вище, та курикуламу, навчальна команда навчального закладу розробляє індивідуальні  заходи до освітніх потреб учня. Таким чином виникає ряд шкільної документації, яка  дозволяє  врахувати  особливості  психофізичного  розвитку  дитини  та  коригувати  їх  в  процесі  навчання.  До  такої  документації,  крім  корекційно‐ розвивальних  планів,  які  розробляє  фахівець  (корекційний  педагог,  логопед, вчитель‐реабілітолог,  фізіотерапевт  та  ін.)  відносимо  також  портфоліо, «Case study»  та  індивідуальні  навчальні  програми  (розробляються  та  формуються  членами  навчальної  команди,  особлива  роль  відводиться  –  вчителю),  опис  яких  наводимо нижче.