Інтеграція та інклюзія

Часто терміни інтеграція й інклюзія помилково вживають як взаємозамінні. Водночас ці поняття різняться суттєвими відмінностями.   За  інтеграції  діти  з  різними  (відмінними)  здібностями  залучаються  до  існуючої освітньої системи; педагогічні зусилля спрямовуються на те, аби зробити  дитину «нормальнішою», допомогти пристосуватися до існуючої моделі шкільної  освіти (проведення уроків, умови шкільного життя тощо).   Інклюзія ж передбачає, що від самого початку всі діти належать до системи  масової  освіти.  Отже,  про  потребу  «пристосовувати»  дитину  до  освітнього  середовища  взагалі  не  йдеться,  адже  вона  вже  є  частиною  цієї  системи.  Мета інклюзії полягає в тому, щоб кожний навчальний заклад був заздалегідь  готовий  прийняти дітей з різними (відмінними) здібностями.   Розв’язання  цього  завдання  потребує  змін  не  лише  в  організації  роботи  шкіл,  а  й  переосмислення  та  зміни  ставлення  педагогів  спеціальних  і  масових  навчальних закладів, чимало з яких досі вбачають свою роль у тому, аби навчати  певну  «категорію»  дітей:  вчителі масових  навчають «нормальних»  учнів,  учителі  спеціальних  закладів  –  учнів  «з  порушеннями  розвитку».  Для  цього  потрібно  змінити ставлення, переконання і цінності шкільних працівників. Складові інклюзії  Наразі  в  науковій  літературі  можна  зустріти  чимало  визначень  поняття  інклюзія. Але всі вчені й практики одностайні щодо її основоположних складових. Серед них:  прийняття у навчальні заклади всіх дітей без винятку;  залучення  всіх  дітей  з  різними (відмінними)  здібностями  до  тих  навчальних  закладів, які б вони відвідували, не маючи обмежених можливостей (як діти з  типовим розвитком);  кількість дітей з відмінними здібностями у школах і класах має бути природно  пропорційною їхній загальній кількості в місцевій громаді (населеному пункті, районі тощо);  диференційовані підходи у викладанні; використання всіх можливих місцевих  ресурсів для забезпечення різноманітних освітніх потреб учнів. Інклюзія  в  кожному  окремому  випадку  обумовлена  відповідним  конкретним  контекстом  (місто  –  село,  етнічна/релігійна  однорідність  – розмаїтість, культурні традиції, економічний та соціальний рівень розвитку країни  тощо), і  тому єдиної формули успішного  залучення дітей  з  різними (відмінними) здібностями,  яку  можна  застосувати  до  будь‐якої  школи,  не  існує.  Найбільші  успіхи  у  втіленні  інклюзивної  форми  освіти  мають  навчальні  заклади,  де  розуміють  і  демонструють  ефективні  методики  навчання  та  викладання  в  атмосфері співпраці, підтримки з боку шкільної адміністрації та громади. 

Коментарі