Щоб досягти успіху та задовольнити різноманітні потреби учнів, зумовлені їхніми здібностями, рівнем розвитку, інтересами та іншими відмінностями, педагогам необхідно змінювати методи навчання, навчальне середовище, матеріали тощо. Педагоги, котрі досягають успіху в навчанні дітей з особливими освітніми потребами, застосовують різноманітні методи навчання, які змінюються залежно від спеціальних потреб учня. Ці зміни або пристосування до потреб учнів відбуваються через адаптації або модифікації.
Адаптація – змінює характер навчання, не змінюючи зміст або понятійну сутність навчального завдання.
Модифікації навчання – модифікації змінюють характер навчання, змінюючи зміст або понятійну складність навчального завдання.
Адаптацію у класі можна організувати в наступних сферах:
- Фізичне середовище – адаптація змінює середовище (побудова пандусу, пристосування туалетних приміщень, розширення дверей, зміна освітлення, розташування меблів в класній/груповій кімнаті тощо).
- Навчання – адаптація змінює процес навчання (спосіб повідомлення педагогом матеріалу; спосіб організації занять учнів, що має на меті залучення дітей до виконання завдань і сприяння їхньому навчанню).
- Адаптація навчального плану: модифікація навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини; видозміна завдань; визначення змісту, який необхідно засвоїти тощо. У навчально-виховному процесі вчителі аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроках, актуальним і потенційним можливостям дитини. У такий спосіб досягається ефективність організації навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку.
- Вказівки – адаптація змінює процедури, методи та щоденні заняття, які використовує вчитель.
- Матеріали – адаптація полягає у пристосуванні навчальних інструментів і матеріалів до індивідуальних потреб учнів. (Матеріалами можуть бути книги, іграшки, аркуші із завданнями, маніпулятивні предмети тощо).
Для досягнення успіху дітей з особли востями психофізичного розвитку в навчальній діяльності необхідно враховува ти:
- час, протягом якого дитина може кон центрувати увагу (5—7 хв, 15 хв);
- зручність (давати дитині можливість визначити, в яких умовах їй зручніше працю вати: в ігровій кімнаті, мистецькому центрі тощо);
- відволікання (визначати місце і умови роботи, за яких дитина мінімально відволі кається на сторонні подразники; слідкувати, щоб увага була сконцентрована на матеріалах центру);
- рівень шуму (визначати робоче місце учня поруч з учителем, асистентом або ліде ром групи, щоб уникати гамору);
- вибір матеріалів (розташовувати в центрі тільки ті матеріали, що стосуються теми, завдання; використовувати засоби на вчання, які сприяють соціальному та емоцій ному розвитку дитини);
- створення сприятливої атмосфери (ранкові зустрічі, святкування досягнень дитини, визначення учня « дитиною дня», наго родження призами).
Зміст, форми та методи навчання і вихо вання дітей з особливостями психофізичного розвитку мають бути корекційно спрямо ваними. Це означає, що кожна тема, яка вив чається в школі, кожний метод і прийом, ви користаний вчителем чи вихователем, мають сприяти не лише засвоєнню знань, умінь, на вичок, формуванню поведінки, а й виправлен ню вад психофізичного розвитку (залежно від дефекту).
Система корекційного впливу на учнів має бути розрахована на тривалий час і діяти на особистість загалом у єдності її компонентів:
- пізнавальні, емоційно-вольові психічні процеси;
- досвід (знання, вміння, навички);
- спрямованість;
- поведінка.
Учителеві необхідно узгоджувати педа гогічні впливи з медичними і психологічними; дотримуватись послідовності й наступ ності в корекційно-виховній роботі, єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі і сім’ї.
Починаючи працювати з учнями, вчитель має враховувати індивідуальну структуру де фекту кожної дитини (первинний дефект, вто ринні дефекти, подальші ускладнення) та збе режені можливості, тобто вивчити досвід ди тини, її спрямованість, поведінку.
Коментарі
Дописати коментар